Останнім часом в усьому світі постає питання реабілітації онкологічних хворих.

Це зумовлено тим, що все більше випадків онкологічних захворювань підлягають активному лікуванню, з урахуванням розвитку можливостей напрямку. Все більше пацієнтів досягають стану стійкої ремісії.

Проте непередбачуваність перебігу патологічного процесу все ще залишається однією з особливостей онкологічного захворювання.

На стадії встановлення діагнозу ми стикаємося з тим, що хворі схильні знецінювати успіхи сучасної медицини, висловлювати недовіру до доказових методів спеціального лікування і схиляти шальки вагів на бік нетрадиційних, найчастіше згубних варіантів «лікування».

Пацієнти досить часто почувають себе безпорадними у стані невизначеності. А невизначеність породжує тривогу, страхи і надмірне емоційне навантаження, навіть в період ремісії.

Метою психологічної реабілітації є адаптація людини до змін, зумовлених наявністю онкологічного захворювання. В цьому процесі важливими є три групи: пацієнти, їх близьке оточення та медичні фахівці, що постійно взаємодіють з хворими.

І саме тому ми вважаємо, що однією з важливих складових психологічної реабілітації є розповіді наших пацієнтів про свій пережитий досвід, щоб довести своїм прикладом і показати іншим, хто тільки розпочинає всій непростий шлях, що є «життя після»… після встановлення діагнозу, в процесі лікування… та інше.

Сьогодні у черговому випуску «Відверто з психологом…» Сергій, як він сам себе називає – Лисий в кепці.

Історія чоловіка, який вже 7 років живе в процесі боротьби з підступним ворогом – онкопатологією.

Ми вдячні кожному учаснику наших випусків, які мають сили і сміливість ділитися своїми історіями.

P.S. Матеріали розміщені на офіційних сторінках Дніпровський обласний онкологічний диспансер з дозволу всіх учасників проєкту.