Вишиванка – це оберіг! Колір, форма, крій, матеріал, орнамент – все має значення і разом створює енергетичний заряд речі.

“Українська народна вишивка має давню історію. Це підтверджується багатьма археологічними знахідками на території України. Колись, ще до нашої ери, тут жили і процвітали скіфи, які, як свідчив Геродот, прикрашали свій одяг вишитими орнаментами” (с)

Погодьтеся, що знання переважної більшості людей про техніки вишивки обмежились би “хрестиком”, “гладдю”, “мережкою”, до того ж, саме в такій послідовності частоти використання.

А в дійсності, в Україні існує понад 250 вишивальних швів, що базуються на 20 техніках. Вони можуть бути і простими, і досить складними та кропіткими. Одними техніками полотно покривається рел’єфними стібками, наприклад, “лиштва”. Інші техніки роблять тканину легше та прозоріше, як “сітка”, “витинанка”. Техніки мають назву в залежності від їх виконання.

Також деякі назви технік пов’язані з тим, як виглядає вишивка, що виходить, наприклад “курячій брід” чи “вівсяночка”.

А вишивка хрестиком, яку фахівці називають “брокарівською”, не має нічого спільного з давньою українською традицією – вона прийшла до нас з Європи в другій половині ХІХ сторіччя.

Дуже сподіваємося, що чим більше ми будемо знати про українські традиційні ремесла, то матимемо більше приводів пишатися нашою рідною Україною, а не тільки будемо захоплюватися вишивками стиля прованс, фламандським мережевом або мережевом з острова Бурано…

Пишаймося, що ми українці!