Сьогодні, 10 липня, у межах проєкту «Посвіт памʼяті», ми схиляємо голови перед тими, хто обрав рятувати інших ціною власного життя. Цей день – не просто дата в календарі. Це нагадування про те, що медичний фронт тримається на людях, які бачили більше крові та смерті, ніж будь-хто з нас, але продовжували боротися.
Андрій Парфентьєв – лише один із хірургів – онкологів, який міг рятувати в тилу, але двічі свідомо повернувся на війну. Він зник безвісти, і лише за рік генетична експертиза підтвердила те, що ми боялися знати: він назавжди залишився там, де його совість наказала бути.
Дякуємо Ордену Святого Пантелеймона за те, що цей проєкт існує. Поки ми пам’ятаємо кожне ім’я, кожен білий халат, зірваний кулею, – ця війна не матиме права стерти їхню жертву.
Вічна пам’ять і вічна вдячність.